Чому розум тікає під час онлайн-навчання

Ви дивитесь навчальне відео. Спочатку уважно стежите за поясненням. А потім раптом розумієте, що останні дві хвилини думали про те, що приготувати на вечерю, чи про якусь незакінчену розмову. Відео продовжувалося, але вас там не було.

Це явище настільки поширене, що дослідники дали йому назву: "блукання розуму" (mind wandering). І нове дослідження розкрило, що відбувається у цей момент — і що студенти роблять (або не роблять) після того, як повертаються.

317 моментів "де я був?"

Дослідники спостерігали за 53 студентами з 8 різних курсів, поки ті дивились навчальні відео у звичному середовищі — вдома, без контролю. У випадкові моменти студентів запитували: "Про що ви думаєте прямо зараз?"

З 317 зафіксованих відповідей виявились три типи думок.

Перший — думки, повністю не пов'язані з навчанням: плани на вихідні, тривога через інші справи, спогади. Другий — думки, які технічно пов'язані з навчанням, але заважають: "Я нічого не розумію", "Це занадто складно", "Нащо мені взагалі це знати". Третій — зовнішні відволікання: звуки, повідомлення, рухи навколо.

Найцікавіше відкриття стосується орієнтації в часі: думки про майбутнє значно частіше виявлялись повністю не пов'язаними з темою. Думки про теперішнє — частіше тими самими заважаючими думками про навчання. Це означає, що коли ми "зависаємо" у майбутньому, ми повністю покидаємо навчання. Коли залишаємось у теперішньому, принаймні щось тримає нас у темі — навіть якщо це сумніви у власних здібностях.

Найбільший сюрприз: ніхто не перемотує

Ось де дослідження стало справді несподіваним. Серед 317 зафіксованих моментів відволікання студенти перемотали відео назад лише 15 разів. Менше 5%.

З 53 студентів тільки 10 взагалі будь-коли перемотували після того, як розуміли, що пропустили матеріал. А двоє студентів сказали, що мали намір перемотати — але так і не зробили цього.

Чому? Найочевидніше пояснення: перемотування вимагає визнання того, що ти відволікся. Це маленький момент самокритики, якого більшість людей намагається уникнути. Легше сказати собі "я приблизно зрозумів" і рухатись далі.

Що допомагає залишатись уважним

Дослідники виявили два фактори, які суттєво знижували кількість відволікань.

Перший — онлайн-регуляція зусиль: вміння помічати, коли увага падає, і свідомо повертатись до задачі. Студенти, які краще це вміли, рідше відволікались.

Другий — планування та управління часом. Студенти, які заздалегідь планували своє навчання і дотримувались розкладу, також рідше думали про стороннє під час перегляду.

Обидва ці фактори — навички, а не риси характеру. Їх можна тренувати.

Онлайн-навчання має унікальну проблему

У живій аудиторії є соціальний тиск: тебе бачить викладач, сидять однокурсники, соромно тикати в телефон. Це зовнішній регулятор уваги. Відеолекція не дає нічого подібного. Ти сам собі і учень, і вчитель, і контролер.

Саме тому саморегуляція при онлайн-навчанні критично важливіша, ніж в аудиторії. І саме тому більшість студентів навчаються онлайн значно менш ефективно, ніж думають.

Що з цим можна зробити?

Практичних висновків кілька. Розбивайте перегляд на короткі сесії по 15-20 хвилин — концентрація падає швидко. Робіть паузи і питайте себе: "Що я щойно дізнався?" Якщо не можете відповісти — поверніться назад.

Вимикайте повідомлення. Зовнішні відволікання були окремою категорією у дослідженні, і їх найлегше усунути.

І найважливіше: перемотування — це не слабкість. Це єдиний спосіб дійсно вчитися, а не просто дивитися відео.

Ваш розум буде тікати — це нормально. Питання лише в тому, що ви робите, коли він повертається.